Кафедральний костел святих Петра і Павла

Це єдиний у світі діючий католицький храм з мінаретом. Архітектурний ансамбль всього комплексу гармонійний і незвичайний. У нього входять сам кафедральний собор, мінарет, дзвіниця, яка раніше мала бойовий ярус і була аналогом донжона в середньовічних замках, тріумфальна арка останнього короля. Тут багато цікавих окремих деталей: герби, внутрішнє оздоблення, старовинні пам'ятки, красиво облаштована внутрішня територія. В ансамблі вдало і гармонійно поєднуються риси ренесансу, бароко, неоготики. Комплекс має неоціненне історико-культурне значення.

Історія

Точна дата заснування костелу невідома. Однак ми знаємо, що Кам'янець-Подільське єпископство і єпархію, на прохання польського короля Людовика Угорського, заснував в місті папа Григорій XI в 1375 році. Першим кам’янецьким єпископом став домініканець Вільгельм. Можливо, в цей час і був побудований перший дерев'яний кафедральний костел. Кам'яним храм став орієнтовно в XV столітті. Споруду кам'яного костелу приписують єпископові Якову Бучацькому (1502-1517). Це була релігійна і багата людина, він виділяв гроші ще й на укріплення замку. Костел був побудований в романському стилі. До нього добудували каплиці та нову вівтарну частину.

Мечеть

У 1672 році турки взяли місто штурмом. Султан Магомет IV в'їхав в місто як переможець. І незважаючи на те, що за умовами капітуляції гарантувалася недоторканність святинь, кафедральний костел святих Петра і Павла був переосвячений в соборну мечеть провінції — “джамія”, в честь султана Магомета IV. Саме сюди в 1672 увійшов султан з прапором, на якому була написана дата взяття міста турецькими військами. Першим імамом костелу призначили Юсуфа Ефенді, а ще 20 осіб допомагали здійснювати богослужіння. [3. с. 222] Також турки прибудували мінарет заввишки 36,5 м. Він знаходиться із західного боку, його основою стала каплиця XVI століття у вигляді куба, яку заклали камінням. Стіни круглого в плані мінарету з щілиновидними світловими прорізами були складені з добре оброблених блоків каменю – черепашника. На висоті 25 метрів мінарет прикріпили металевим стрижнем до західної стіни костелу. Всередині мінарету побудували кам'яні гвинтові сходи (136 ступенів) на балкон. [4. с. 174] Кожен день на мінарет піднімався муедзин і закликав на молитву. До 1699 року. Ще один мінарет планували звести біля північного фасаду, але він так і не був побудований.

Переосвячення

Після повернення міста до складу Польщі в 1699 році, єпископ Ян Гнінський (1687 - 1715) переосвятил мечеть в костёл.переосвятив мечеть в костел. Храм був очищений від слідів турків. Про цю подію свідчать дві пам'ятні ромбовидні плити на пілонах в центральному нефі справа і зліва від входу. Вони містять написи латиною про те,що храм, що знаходився протягом 28 років в руках турків, 22 вересня 1699 був відібраний у ворога і освячений. 3 липня 1700 року разом з духовними і світськими особами єпископ Ян Гнінський увійшов в костел, який зовні і зсередини прикрасив і відновив в 1704 році. Там же розміщений герб єпископа Яна Гнінського.

Пізніше, за сприяння єпископа Миколи Дембовського, на мінареті була встановлена статуя Мадонни з дванадцятизірковим німбом. Статуя заввишки 3 з половиною метри стоїть на земній кулі і благословляє місто і край. Кулю обвиває змія з яблуком. Композиційне рішення перегукується з біблійним текстом. В Одкровення Іоанна (12 вірш 1) сказано:

І з’явилося на небі велике знамення — жінка, вдягнена в сонце. Під ногами в неї був місяць, а на голові корона з дванадцятьма зірками.

Статую виготовили в Гданську. Її встановили 10 травня 1756 року під звуки дзвонів і гармат в замку. Є інформація, що до металевої статуї там була дерев'яна. Цікаво, що до 1866 року існувала традиція вивішувати на даху костелу темно-червоний прапор в пам'ять про звільнення від турків. У 1737-1755 роках провели ремонт і оздобили інтер'єри костелу в стилі пізнього бароко.

Станіслав II Август

У 1781 році Кам'янець і собор відвідав Станіслав II Август Понятовський (пол. Stanisław August Poniatowski; 1732- 1798) — останній польський король і великий князь литовський в 1764-1795 роках. І на честь цієї події в 1782 році були побудовані невеликі, але досить величні тріумфальні ворота, які ще називають воротами Станіслава Августа. Автором проекту ймовірно був Ян де Вітте. А ініціював будівництво особисто єпископ Адам III Красінський. Ворота містили деякі риси античних тріумфальних арок, проте в цілому були виконані в стилі пізнього бароко. На арці є напис:

HAC INTRABAT STANISLAU AUGUST REX DIE XI 9BRIS 1781 ANNO (тут проходив король Станіслав Август 9 листопада 1781 року).

Висота конструкції — 10, 6 метрів. Коронує споруду статуя святого Яна Непомуцького. Це покровитель мостів, доброї слави і щирою сповіді. А на кутах встановлені чотири п'єдестали зі статуями хлопчиків. Це так звані "Путто" (лат. putus — маленький хлопчик) або "Аморетто" (буквально "Амурчик", від латинського слова amor — любов). Образ, який часто зустрічається в мистецтві ренесансу і бароко. І він походить з римської і грецької культурних традицій. Ці фігурки наповнені динамікою, спрямованою до центру скульптурної групи, де знаходиться статична і умиротворена фігура святого. Ось що говорить авторитетне джерело про цю споруду:

“В плане ворота - почти квадратное сооружение, проезд которого перекрыт полуциркульным сводом с белокаменной облицовкой. В стене проезда симметрично с двух сторон устроены ниши. Фасады декорированы пилястрами стилизованного ионического ордера. Большую роль в художественной выразительности памятника играет скульптура, решенная в характерных для позднего барокко формах. Памятник отличается высоким уровнем исполнения архитектурного и скульптурного декора и является ярким произведением в стиле барокко. (Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР.)

У 1982 році було здійснено суттєву реставрацію Тріумфальних воріт. Зараз під Тріумфальними воротами часто загадують бажання. І це популярний туристичний об'єкт.

Інтер'єр

У 1853-1860 роках італійський художник Д. Сампіні розписує стіни південної каплиці. В цей час в костелі настилають підлогу з теребовльського пісковика, а в пресбітерії — з карарського мармуру. У вікнах пресбітерія встановлюють вітражі богемського скла.

У каплиці костелу знаходиться скульптурна композиція з білого карарського мармуру — надгробний пам'ятник Лаури Пшездецької. Ймовірно автор скульптури — Віктор Бродський. Ця статуя, вагою близько 4 тонни, має високу художню цінність і якість виконання. Символізмом наповнені, навіть звичайні предмети, наприклад, книга розгорнута на 21 сторінці. Вражає реалістичність і точність роботи скульптора, як і майстерність виконання. У свій час за пам'ятником полювали великі музеї. У костелі є орган австрійського виробництва, фірми Карла Гессе (1857 рік). Має два мануали (клавіатури), одну педаль, 972 труби і 20 регістрів. Коштував він разом з установкою 3000 рублів сріблом. Його встановив особисто сам Карл Гессе з двома помічниками.

Дзвіниця костелу

У північно-східному напрямку, буквально в декількох метрах від храму, розташована чотириярусна, квадратна вежа-дзвіниця XVI-XVIII століття. Про її історію відомо дуже мало. Початок її будівництва датують проміжком від першої половини XV до середини XVII століття. Це кам'яна споруда, кути складені з великих білокам'яних тесаних блоків.

У плані являє собою строгий квадрат зі сторонами 12,7 метра. Має значну товщину стін від 3 до 3,7 метрів. Початковий вхід був в західній стіні на висоті близько 6 метрів. До нього піднімалися по драбині, яка легко забиралася в разі потреби. За однією з копій плану війта польської громади Кипріяна Томашевича, на якій місто зображене в момент взяття турками в 1672 році, ми можемо оцінювати зовнішній вигляд вежі. Вона була значно вищою — до 45 метрів у висоту. І мала на один ярус більше, ніж зараз. І це був бойовий ярус, висунутий за лінію стін. З гарними башточками на кутах. Схоже, що це донжон, де в разі атаки можна перечекати нетривалу облогу, сховати майно, гроші, головних церковних ієрархів. А це вже дуже цікаво, оскільки в такому разі це і оборонна споруда комплексу. Також за фрагментом плану можна побачити вигляд храму в другій половині XVII століття. Пізніше вежу перебудували. В середині XVIII ст. фасади були декоровані в бароковому стилі

XX століття

У 1970-х роках під час археологічних розкопок на території Польської брами

виявили плиту кінця XV – початку XVI століття. На ній частково видно напис: "ANNO DOM 1 ..." (Року Божого 1 ...), і розміщено зображення двох гербів – "Погоня" (Литовський герб) і "Орел в короні" (герб Польщі). У 1990-х цю плиту помістили в основу крайнього південно-західного пілона, всередині собору, праворуч від головного входу. І дана плита прекрасно ілюструє початкові періоди існування Кам'янця.

У 2007 році, в день святих апостолів Петра і Павла, в сквері перед собором був встановлений бронзовий пам'ятник покійному понтифіку польського походження Іоанну Павлу II (Кароль Войтила, 1920-2005). Це скульптура заввишки два метри 55 сантиметрів, створена за кошти пожертв, була привезена з Польщі. Звідти ж прибув і посаджений біля монумента дуб. На монументі розміщено напис "Totus Tuus" перекладається з латині як "весь Твій".

 

Читайте також: