Устим Кармалюк

Кармалюк. Устим Кармалюк це одна з найодіозніших постатей в історії Поділля. Без перебільшення це людина видатних якостей, яких жила і діяла в непростих умовах. Але ставлення до нього і в історії та культурі, неоднозначне і часом прямо протилежне.

Почнемо з того, що за радянських часів Кармалюк був борцем за волю народу. Про це писали й у підручниках та у спеціальній історичній літературі. Йому було присвячено з десяток романів та нескінченна кількість історій. Досі у шкільних рефератах з історії Поділля пишуть, що він був лідером подільських повстанців, кількість яких сягала 20 000 осіб.

І діяльність яких ніби охоплювало все Поділля та доходила до Київщини. В окремих книгах можна навіть зустріти такі ілюстрації, де його “повстанці” озброєні бойовими косами, досить традиційною та масовою зброєю в армії Б. Хмельницького. Суть розповіді в таких книгах зазвичай зводиться до того, що Устим Кармалюк та його сподвижники, грабували багатих і роздавали награбоване бідним. Були борцями за волю народу і боролися з пригнічуючими їх поміщиками. Безумовно, Кармалюк як історична особа переступив межі особистості і став соціальним феноменом. Але щодо “повстанця” чи так воно було насправді…
 

Початок історії. Двір пана Пигловського.

Отже, розгляньмо цю історію більш детально. Вона почалася з того, що кріпак селянин Устим Карманюк народився 1787 року в селі Головчинці Подільської Губернії (на даний момент це село Кармалюкове Вінницької області). У віці 17 років він потрапив до двору пана Пигловського. Тут він навчився говорити польською, набув звички носити більш коштовний одяг, скинув із себе селянську свитку і замінив її більш престижною «венгеркою». Потрібно сказати що якраз відбувся другий поділ Польщі у 1793 році. І колишні Подільське та Брацлавське воєводства увійшли до складу Російської імперії.

Одночасно зі вступом на службу до пана, тобто близько 1806 року, Карманюк одружився з дівчиною з того ж села. Пробув він на панському дворі років шість, і весь час був тверезим, працьовитим, але дуже впертим, і ось за якусь провину чи непослух, поміщицький повірений, скориставшись першим набором, віддав його в солдати 1812 року. Саме під час війни з Наполеоном. Хоча існує думка, що до цього моменту Карманюк уже був спійманий на крадіжці та втік з-під варти. Що й стало причиною того, що його віддали в солдати. Не допомогло навіть те, що Карманюк вибив собі два нижні зуби, щоб його визнали непридатним до служби. На той час кінчик паперового патрона при заряджанні треба було відкушувати, щоб висипати з нього порох на полицю і в ствол. Існувала навіть команда "Скуси патрон". Після чого солдати засипали порох і забивали шомполом кулю.

Але в будь-якому разі молодий рекрут уже мав дітей і не збирався служити. У цьому регіоні недавно активно діяли гайдамаки. Наприклад, в 1777 році, серед ночі, напали вони на Летичів і забрали у збирача податків 100,000 злотих. ¹ Слідство показало, що жили вони в лісах, яких тут було багато. Найближчий район Подільських Товтр - Медоборів, це важкодоступна горбиста місцевість, що густо поросла буково-грабовим лісом. Тут ховалися язичники після прийняття Християнства в Київській Русі, потім діяли гайдамаки, подільські опришки-левинці, та й просто грабіжники. Знайшлося місце і для Карманюка, який почав там тернистий шлях розбійника, в чому досяг успіху і спричинив чималий резонанс, який і перетворив Карманюка на Кармалюка. Слід врахувати, що в цьому регіоні були дуже сильні залишки язичницької культури та вірувань. І те, що на цей час, станом на середину XVIII століття, у Києві, вже існує професійна кримінальна культура, зі своїм жаргоном, татуюваннями, кримінальним кодексом поведінки.²

Загалом по імперії діяли й інші одіозні злочинці, наприклад Ванька Каїн та “Золота Рота”. Але перший був і інформатором для влади, а “Ротою” командував поручик. Тому на роль борців за права народу вони не підходили.

Перша ватага

Отже, у науковій та популярній літературі, практично завжди згадується що Кармалюк потрапив до 4-го уланського полку, що стояв у Кам'янці-Подільському. Слід зазначити, що на той час у Кам'янці, під командуванням колишнього коменданта фортеці - полковника графа де-Вітта, формувався 2-й Український казачий полк. Розпорядження про формування якого на території Кам'янець-Подільської і Київської губернії, було видано влітку 1812 року. У цій війні командування робило серйозну ставку на легку кавалерію, що згодом цілком себе виправдало. Але щодо назви полку автори, швидше за все, запозичили один у одного невелику помилку. У 1817 році після успішних боїв та нагородження срібними трубами, з половини 2 Українського козачого полку було сформовано 4 Український уланський полк, до якого Кармалюк відповідно потрапити не міг.

У будь-якому разі Кармалюк не збирався бути ні козаком ні уланом у які його записали незважаючи на відсутність двох передніх зубів, які він передбачливо вибив. Штуцерів на ескадрон тих же улан було лише у 16. Інші, звичайно, мали по 2 пістолети, але в кавалерії робили ставку на холодну зброю, а не на вогнепальну, тому чи то в улани чи то козаки Кармалюка прийняли. Та й заряджати пістолети можна за допомогою ладунки. Але Устим не збирався служити, він втік і з двоюрідним братом Микитою Удодюком, подався в ліси біля села Головачинці, де до 1813 року, зібралася невеличка ватага з 4 людей, що почала промишляти злодійством, а потім і розбоєм.³ Так Кармалюк отримав перший досвід розбійної діяльності, причому він не був лідером цієї невеликої ватаги, та й діяли вони локально на околицях 4 сіл Літинського повіту. Хоча винокурню колишньому поміщику Кармалюка, пану Пигловському вони все ж таки спалили. Заодно прихопивши з маєтку 11 шуб його дружини Розалії,⁴ У протоколі слідчої справи значиться що зробили це вони ““по злобе на помещика Пигловского“” Майже відразу після цього їх зловили жителі двох прилеглих сіл і здали владі. Кам'янець-Подільська комісія військового суду присудила Кармалюку 500 ударів шпіценпрутерами та подальше відбування військового обов'язку. 13 серпня 1814 Кармалюка відправили до Криму для служби в одному з полків. Але неподалік Кам'янця, біля села Панівці він втік у компанії ще чотирьох дезертирів. Знову подався в ліси біля села Головачинці та відновив свою діяльність, озброївши ватагу “дрюками”.

Професійна діяльність

У цій "новій" ватазі Карманюк вже був головним. З серпня по жовтень 1814 року вони здійснили крадіжки в прилеглих селах: Головчинці, Дубова, Кирилівці та Петрани, зокрема у місцевих кріпаків, трактирщика і шляхтича С. Сакульського. Також у цей час вони організували одне пограбування.

Так, восени 1814 року згадується напад чотирьох осіб, які були озброєні списом, косою і лопатою, на сім'ю Онищуків. Вони зняли з дружини хустку і 7 ниток коралів, а в чоловіка відібрали плащ, пояс, шапку, чоботи і 7,5 рубля. Кинули на землю і побили, після чого пішли.

20 жовтня 1814 року місцеві жителі під час затримання Кармалюка та його спільника Хрона біля села Головачинці знову передали їх до суду. У цей раз слідство тривало довго, і Кармалюка разом з його спільником засудили до смертної кари. Однак губернатор замінив вирок на 25 ударів батогом, клеймом на лобі з словом "ВОР" та висилкою до Сибіру. Але по дорозі туди, у В'ятській губернії, наприкінці 1818 року, вони знову втекли.

Устим повернувся на Поділля, де він відновив свою діяльність, проте цього разу більш грамотно і обдумано..⁵ Можливо, понад 4-річний період перебування в царській тюрмі служив своєрідним університетом для Устима. Крім того, вже у XVIII столітті в імперії існували злочинні угруповання, на яких Устим міг успішно покладатися, щоб повернутися з Сибіру, як це сталося чотири рази. Його поведінка змінилася. Він навіть намагається продавати інформацію, використовує різні форми шантажу, вимагання та залякування. Хоча в 1822 році згадуються й очевидні напади розбійничого характеру з декількох десятків озброєних піками людей.

Кармалюка знову зловили 22 березня 1822 року. Він вміло видав себе за іншу особу - Василя Гавриленка. Щоб уникнути облави, Устим довго приховувався у міських євреїв, через яких збував частину здобичі. Цікаво, що він ніколи не видали їх під час допитів, вигадливо відповідаючи на питання.

“тот, у которого он в доме находился, черный, лицом чист, а сей, коего он видит, темно-русый и рябоват” ⁶

Усього Кармалюк скоїв близько 1000 нападів. Неодноразово його ловили, чотири рази висилали до каторги в Сибіру.⁷, Він втікає кожен раз і повертається на Поділля, де відновлює розбійницьку діяльність. Це триває багато років. Місцеве населення почало серйозно вважати його відьмаком.

"Фольклор і контрабанда"

Устим Якимович Карманюк залишив після себе спадщину у вигляді великої кількості фольклорних творів. Він уособлюється в образі "останнього гайдамака", "Робін Гуда" XIX століття або навіть в образі характерника, що вмів чаклувати. У народній пам'яті та в легендах, які збереглися, наприклад, серед мешканців Бару, “это былъ человек полный милосердия, бескорыстия и едва ли не высшего призвания” ⁸. Проте в реальній історії цієї постаті, існують деякі протиріччя. По-перше, вища адміністрація неодноразово ловила, але чомусь не страчувала вдалого і впливового в місцевому кримінальному світі варнака. Потім він раз за разом тікав з Сибіру і кожного разу ледь не містичним чином успішно долав тисячі верст, щоб повернутися на Поділля. Варто відзначити, що Поділля тоді - це прикордонний регіон з великими потоками контрабанди, перш за все з Австро-Угорщини, в яких не могли не бути замішані високопоставлені чиновники, які потребували перевірених людей для брудної роботи.

Польські та радянські історики

За словами історика Ролле, польські історики, дивилися на Козацькі війни і гайдамацтво що їх завершило, як на бунти дикого хлопства, яке не хотіло, за своєю грубістю, долучитися до плодів вищої культури, якою намагалися нагородити його польські пани, які володіли їм. З цього боку Кармалюк є останнім проявом соціального явища, яке породило козаків, левенців та гайдамаків. Таким чином, у польській історіографії, частково віддзеркалюючи думку Подільської шляхти, Кармалюка розглядали як бандита, представника злочинного світу, керівника банди до півсотні людей, яка здійснювала напади, пограбування та вбивства, в тому числі й на мешканців сіл. Варто зазначити що в нього дійсно було прізвисько "Головатий", що означає лідера на злочинному жаргоні. У радянській історичній науці його зображували як керівника антифеодальних повстань. Навіть наводилась цифра - 20 000 повстанців. Проте не існує жодного документа, що б підтверджував це. І, ймовірно, це перекручування даних авторитетного польського автора Ролле, який приводив цифру загальної кількості постраждалих від його дій у 20 000 осіб.

Кармалюкова вежа

Сьогодні в Кам'янці-Подільському одна з веж Старого Замку, “Папська” названа на також на честь Кармалюка. На стіні башти знаходиться монументальна дошка з барельєфом Устима та написом що у 1818- 1823 роках у цій башті був тричі ув'язнений Устим Кармалюк..  В історичній літературі іноді уточнюють, що саме тут він відбував покарання, бувши прикутим до стовпа. Зараз на другому поверсі башти знаходиться відповідна експозиція яка відтворює камеру в'язниці XIX століття.  Протягом кількох десятків років вона була головною екскурсійною пам'яткою музею фортеці, тому що Устим Кармалюк як і Залізняк та Гонта, довго подавалися як борці за волю проти кріпосницького гніту панів, у шкільній програмі. Через що постать Кармалюка, а часто і Кармалюкова башта, добре відомі старшому поколінню.

Цікаво, що сучасні детальні дослідження доводять, що у Кам'янці-Подільському замку він справді сидів. Але не в цій вежі.⁹ На даний момент немає жодного документа який б підтверджував, що він був ув'язнений саме тут. Причому тричі. Таким чином історія про те, що Кармалюк тричі був ув'язнений в Папській вежі, є елементом пропаганди.

Також довкола вежі існують перекази, пов'язані з Устимом. Екскурсоводи майже завжди розповідають легенду про те, як дівчата приносили Кармалюку хусточки до цієї вежі, а він із них робив мотузку за допомогою якої тікав. Звісно, це неправда. Проте туристам це оповідання подобається. В одному варіанті цієї історії, хусточки носила "Панянка".

Відьмак

У кінцевому підсумку, Кармалюка було застрелено з засідки шляхтичем Рудковським у 1835 році, коли той йшов до своєї коханки Ульяни. Його поховали поза цвинтарем без хреста та гроба. За легендою, застрелили його срібним гудзиком. Цікаво, що одна з народних пісень натякає на Кармелюка як на..

"на гайдамака-характерника, якій знався с нечистою силою і міг зачаровувати направлені на нього кулі.”

Дійсно, відомо про звичай освячувати кулі для протистояння чарам у козаків часів Коліївщини. ¹⁰ З одного боку, це може пояснити історію зі срібним ґудзиком. З іншого боку, існує легенда про те, що сам Кармалюк Якось обмовився коханці , що його можна вбити гудзиком, якщо зробити один постріл.

Цікаво, що ця історія не є одиничною. В "Історії Русів" згадується, що наказний гетьман Золотаренко був застрелений срібною кулею з латинськими написами.

 

Читайте також: