Єжи (Юрій) Володиєвський (1620-1672), герба Корчак народився на Поділля в 1620 році, загинув 27 серпня 1672 в Кам'янці-Подільському - стольник, солдат, ротмістр, з 1669 полковник, кавалерист. Він є прототипом одного з головних персонажів трилогії Генріка Сенкевича, – Михала Володиєвського. Історія Володиєвського це дивовижне відображення того, як може легенда і шлях солдата несподівано з'єднатися в одне ціле.
Юрій Володиєвський народився 1620 року у затишному селі Ступинці на Поділлі, що нині перейменовано на село Маків. Здобув освіту в Кам'янці в єзуїтському колегіумі, де втім довго не затримався. У 1653 році став кавалеристом «товаришем» у волоській хоругві Дзевановського, де служив близько восьми років, потім перейшов до козацької хоругви Маховського.
Брав участь у численних військових сутичках у яких зробив собі ім'я. Батькові Юрія належало кілька будинків у селі Панівці. Тут і оселився Володиєвський 1660 року. Там він познайомився з Христиною, дочкою мечника Подільського Єзерківського, якому належала більша частина цього села. 1662 року Юрій одружується з Христиною Єзерківкою, для якої це був четвертий шлюб.
У результаті Володиєвський виявився власником близько 10 тисяч гектарів землі та великих сум грошей. Гроші, зв'язки родичів дружини відкрили нові можливості. Допомагали і зв'язки сестри, яка у 1656 році стала дружиною стольника Летичевського Маковецького. У результаті Юрій 1667 року став командиром, - ротмістром хоругви угорської піхоти, гарнізону “столиці” Поділля - багатого та впливового міста - Кам'янця-Подільського. Загалом у Кам'янці було три хоругви піхоти.
У 1670 році почалися тертя між Османською імперією та Річчю Посполитою. Як превентивний крок Польща будує невеликі фортеці на кордоні. Однією з таких фортець, - Хребтіїв, 1671 року став командувати Юрій Володиєвський. Де він був командиром гарнізону вже у статусі полковника і у підпорядкуванні мав 4 хоругви кінноти. За даними Сецинського, за 10 місяців він навів тут взірцевий порядок.
Розвідник
Безумовно Володиєвський на той час був досвідченим та впливовим офіцером. З великим досвідом глибоких кінних рейдів. І міг мати й інші завдання, крім охорони кордону та забезпечення безпеки на цій ділянці. Дослідник з Польщі Марек Вагнер припускає, що основним завданням Єжи Володиєвського у 1671 році був збір розвідувальної інформації про оперативну ситуацію в Молдавії та висуває гіпотезу, що полковник міг бути пов'язаний із групою польських офіцерів, які готували антитурецьке повстання у Молдові.
1672 год
1672 рік в історії Кам'янця-Подільського залишив незабутній слід. Тоді армія Османа, очолювана султаном Мехмедом IV і виступила щоб покарати Польщу за військову кампанію 1671 року проти її союзника Петра Дорошенка. Метою була головна фортеця польського кордону – Кам'янець-Подільський. Фактично воєначальником був візир Ахмед Кюпрілі, видатний полководець. Чисельність військ підлеглих султану у тому поході, залишається спірним питанням. Часто дослідники називають цифру 270 тисяч. Серед яких багато васалів: сербів, болгар, молдаван. Також у складі армії було 100 гармат, із них 26 великого облогового калібру.
Дізнавшись про висування турків, Єжи Володиєвський залишив Хребтеєв і прибув до Кам'янця зі своїм загоном, де активно взяв участь у підготовці міста до оборони та по суті, взяв на себе роль командира замкового гарнізону.
Офіційний командувач, генерал-старота Подільських земель Микола Потоцький, на жаль, виявився недосвідченим у військових справах. Він вибрав трьох помічників, куди увійшов і Володиєвський, крім того було створено військову раду з шести головних місцевих магнатів, але саме полковник Володиєвський став фактичним командувачем сил розміщених у Старому та Новому замку. Мало того, щойно турки переправилися через Дністер, вершники полковника захопили кількох полонених і відправили їх до Польщі до короля та коронного гетьмана.
13 серпня неподалік Кам'янця до султана приєдналися загони кримського хана та Петра Дорошенка. 14 серпня турки розпочали облогу Кам'янця. 15 серпня місто було повністю оточене. Перевага турецької армії була більш ніж величезною. Захисників було трохи більше 2000 тисяч, щодня по них робили 500-600 пострілів ядрами та гранатами.
У результаті після двох підривів за допомогою мінних галерей інженерна цілісність обох замків була порушена, верхній замок був узятий. Захищати укріплення нижнього (Старого) замку було безглуздо. 27 серпня Потоцький наказав вивісити білий прапор і військова рада ухвалила направити до турків делегацію. Фортеця та місто готувалися до здачі. Увечері, коли посли поверталися, вибухнула вежа, де тримали 200 бочок пороху. Пороховий льох замкового гарнізону. Внаслідок чого загинуло 500-800 польських солдатів, половина гарнізону фортеці, у тому числі герой оборони Кам'янця-Подільського - Єжи Володиєвський. Викинуті вибухом камені полетіли у послів.
29 серпня півтори тисячі шляхти, солдатів і міщан вийшли з міста. Турки їх під своїм захистом супроводжували до Станіславова. 2 вересня 1672 року султан Мехмед IV урочисто в'їхав до Кам'янця-Подільського як переможець. Кам'янець-Подільський став столицею єялету - нової провінції османської імперії.
Значення
Гучний резонанс у Республіці Польща викликало падіння неприступного Кам'янця та смерть полковника у 1672 році. І сьогодні Юрій Володиєвський залишається яскравим прикладом відваги та самопожертви в історії Речі Посполитої, символом польського лицарства. Його ім'я відоме кожному поляку. У Варшаві та Кракові його ім'ям названо вулиці. Пам'ятають Юрія та у Кам'янці-Подільському. На території Петропавлівського костелу встановлено пам'ятний знак на честь Єжи Володиєвського.
Читайте також:
Софія Потоцька
Софія Потоцька (1760-ті-1822 рр.) дуже незвичайна особистість. І її доля тісно пов'язана із Кам'янцем-Подільським. Народилася вона неподалік Константинополя, була продана своєю сім'єю як куртизанка, польському послу Каролю Боскам-Лясопольському, у дуже юному віці. Той продав її синові Кам'янця-Подільського коменданта, майору Юзефу Вітту, за 1000 злотих у 1779 році. Юзеф одружився з тринадцятирічної Софією
Устим Кармалюк
Устим Кармалюк (1787-1835) одна з найбільш одіозних особистостей в історії Поділля. За словами Ролле: “людина величезної фізичної сили, і непохитного характеру”. З одного боку, його справжнє прізвище Карманюк. І у матеріалах документів кримінальних справ фігурують жорстокі кримінальні злочини. З іншого боку, це був єдиний представник безправного сільського населення, якого...
1. Сіцінський, Є. Гектор Кам'янецької фортеці // Хмельницький обласний краєзнавчий музей. Передм. та упорядн. А. М. Трембіцький. — Хмельницький, 2003. — 30 с.
2. Michal Sikorski. Wyprawa Sobieskiego na czambuly tatarskie 1672. — Zabrze: Inforteditions, 2007. — 277 s.
3. Літопис Грабянки / Збірник козацьких літописів. К.: Дніпро, 2006. — С. 876—967.
4. В. Шумлянський Захоплення Кам'янця Подільського/ Світогляд, 2013, №6
5. Wagner M. Jerzy Wołodyjowski (około 1620—1672). Rotmistrz piechoty i stolnik przemyski // “W hetmańskim trudzie”. Księga Pamiątkowa ku czci Profesora Jana Wimmera. — Oswiecim: Napoleon V, 2017. — S. 152—165