Софія Потоцька

Софія Потоцька (1760-ті-1822 рр.) — дуже незвичайна особистість. І її доля тісно пов'язана із Кам'янцем-Подільським. Народилася вона неподалік Константинополя. У дуже юному віці була продана своєю сім’єю як куртизанка польському послу Каролю Боскамп-Лясопольському. Той продав її майору Юзефу Вітту, синові Кам'янця-Подільського коменданта, за 1000 злотих у 1779 році. Юзеф одружився з тринадцятирічної Софією. 14(3) червня 1779 р. Вінчання відбулося у с. Зіньківці під Кам'янцем-Подільським. У 1781-82 роках молода пара подорожувала Європою, Софія швидко набула популярності як жінка незвичайної краси і найкрасивіша жінка Європи. Її уваги шукали перші вінценосні особи. Софія починає займатися шпигунством. Після смерті батька, її чоловік став комендантом Кам'янець-Подільської фортеці, і вона стала дружиною коменданта. Але фактично на той час вона стає коханкою Потьомкіна. Внаслідок політичних інтриг Юзеф Вітт змушений був продати її графу Станіславу Потоцькому, за два мільйони злотих, який став її другим чоловіком і створив на її честь ландшафтний сад в Умані, відомий зараз як парк Софіївка. Причому це був хабар, ціною якого фактично була ліквідація незалежності Польщі. Станіслав Потоцький через деякий час наклав на себе руки, бо Софія відкрито почала жити з його сином Юрієм Потоцьким, а потім уже Юрій Потоцький безслідно зник десь у Парижі. І Софія стала одноосібною власницею маєтків із десятками тисяч кріпаків. І як говорив про неї один поет

"півсвіту - славить, півсвіту - заздрить" ...

Давайте розглянемо історію Софії більш детально. Ітак в Стамбулі, родина продала юну Софію польському послові Каролю Боскам-Лясопольскому, в якості куртизанки. В віці близько 13-ти років. Причому попередня 14-літня коханка посла, через це побила Софію дерев'яним капцем. Посол був без сумніву помітною людиною, як наслідок і особистих даних, і через посади. Кароль Боскамп-Лясопольский був камергером і дипломатом на службі польського короля Станіслава Августа Понятовского. За своє життя він служив багато кому, по суті був авантюристом, але йому довгий час щастило. Проте згодом, він все ж таки  сидів за державну зраду і закінчив своє життя через те, що був повішений натовпом. Але для гречанки в Османський імперії не було перспектив, або шлюб с греком в ідеалі власником судна, або шукати щастя вибравшись з Османської імперії. Тому вибір Боскампа, без сумніву, був свідомим, розумним і зваженим.

У його свиті з 80-х осіб, Софія дуже швидко освоїлася, і в цьому новому для себе  середовищі, показала непересічний розум як і здатність талановито імпровізувати. Вона з'являлася разом з послом на багатьох офіційних і приватних дипломатичних прийомах, спілкувалася  там з іншими дипломатами та їх оточенням, відвідувала околиці Константинополя. Але через деякий час вона показала і схильність до контактів з іншими чоловіками. Внаслідок чого, Софія опинилася в Кам'янці-Подільському.  Боскам був вимушений продати її синові Кам'янець-Подільського коменданта, майорові, шефові піхотного полку - Юзефу де Витте, за 1000 злотих, у 1779 році. Майора Софія без яких небудь проблем зачарувала, повідавши йому історію про своє походження від  Візантійських імператорів. Їй було 13 років, а Юзефу 40. Майор власне нічим не виділявся, був відверто не привабливим.  Проте він був сином коменданта над важливої прикордонної фортеці на який тримались “Креси Польски”. І роль дружини майбутнього коменданта виводила її в коло вищої політичної еліти Польщі. Що було значно краще непевного положення коханки посла.

Да і тоді батько Юзефа мав істотний політичний вплив, він користувався підтримкою короля. Користувався повагою як офіцер та інженер. 14 липня 1779 року, канонік кафедральний Кам'янецкий, Антоній Хмелевский, вінчав молодих в костьолі неподалік від фортеці, в селі Зіньківці. Які власне були тоді замковим передмістям. Звичайно ж з відома Кам'янецького бискупа Адама Красинского. Вінчання було таємним, тому як батько Юзефа був проти нього. Але Софія згодом, вже після факту вінчання, змогла його умовити благословити шлюб. Матір Юзефа цього не змогла винести, захворіла і через рік померла.

У 1781-82 роках молода пара подорожувала по Європі, Софія швидко набула популярності як жінка незвичайної краси і найкрасивіша жінка Європи.

“Її поява всюди викликала запаморочливий успіх, - писав очевидець. - Не говорили ні про що, окрім як про прекрасну гречанку. Я пам'ятаю, що коли одного разу вона з'явилася на багатолюдній асамблеї у Огиньской, дружини гетьмана, усі, немов втративши розум і забувши про пристойність, оточили її. Деякі, щоб краще розглянути, навіть залізли на столи.” 

Її уваги шукали перші вінценосні особи. Сучасники відзначали що:

«Вона була прекрасною, як сон, дитя південних країн. Всі, хто її бачив, захоплюються її красою, вона запалює вогонь у серцях чоловіків і заздрість в очах жінок».
Софія мала сенсаційний успіх, коли її чоловік представив її аристократам на прийомах у перших палацах Берліна та Гамбурга, Відня, Риму, Венеції, Парижа. Її краса, а також її здатність імпровізувати у непростих ситуаціях, скрізь викликали загальне захоплення. А любовні стосунки з найвпливовішими особами Європи привернули до неї ще більшу увагу. Вона вважалася модною прикрасою на будь-якому заході у вищому світі, і коли вона на них з'являлася, за її увазу змагалися монархи та міністри. Австрійський імператор Йосип II був настільки зачарований і вражений нею, що наказав Моцарту написати на її честь музику на мотиви турецького гарему. Під час перебування в Парижі, Софія стала коханкою обох братів французького короля, майбутніх королів, які увійшли до історії як Людовік XVIII та Карл X.

У Парижі, 17 листопада 1781 року, Софія народила сина. Після того, як ця новина дійшла до польського короля, він несподівано приїхав до Кам'янця, де привітав її тестя, тоді ще коменданта фортеці, з народженням онука. Король також підвищив коменданта до звання генерал-лейтенанта, та несподівано напросився стати хрещеним батьком новонародженого. Але Софія усвідомила свої можливості.  Вона шукала впливу і влади, мала красу і схильність до авантюр. Софія починає займатися шпигунством на користь Катерини II. Після смерті батька, її чоловік став комендантом Кам'янець-Подільської фортеці, а вона стала першою леді Поділля. Але фактично на той час Софія вже була коханкою всемогутнього Потьомкіна. Жила з ним у його похідних квартирах під Очаковим та в Яссах. Під час облоги Хотіна, офіційний чоловік Софії керував агентурною мережею Потьомкіна у Південній Польщі, а також його шпигунськими контактами у сусідньому Хотині. Насправді Софія значно допомагала чоловікові в налагодженні цих контактів, оскільки її старша сестра була одружена з турецьким воєначальником - пашою Хотіна. Що відбулося теж не випадково. Пізніше Потьомкін призначив Юзефа де Вітте губернатором Херсону, поклав йому великий оклад. А Софії доручив неформальне управління турецько-польськими відносинами.

У 1791 році вона супроводжувала Потьомкіна в Санкт-Петербург, де була представлена ​​дворянству як його офіційна коханка. За завданням від Потьомкіна, вона шукала підходи до головного польського магната Потоцького - ключової особи у питанні польської незалежності. Звичайно ж, вона їх знайшла. Внаслідок цих політичних інтриг Юзеф Вітт, змушений був її продати графу Станіславу Потоцькому за два мільйони злотих. У лютому 1796 року Софія приїхала в Умань і оголосила про розлучення з Юзефом де Вітте. 17 квітня 1798 року в Тульчині вона вийшла заміж за Станіслава Щенсни Потоцького, який розлучився зі своєю другою дружиною, щоб одружитися з нею. Церемонія одруження відбулася за участю православного священика та католицького ксьондза, у православному храмі. Так граф і наймогутніший магнат Польщі, став її чоловіком. Пізніше він створив на її честь ефектний ландшафтний сад в Умані, відомий зараз як Софіївка. Цікаво, що цей шлюб був хабарем, ціною якого фактично, була ліквідація незалежності Польщі. Станіслав Потоцький підписав акт Торговицької конфедерації, що діяла в інтересах Росії проти конституції Польщі. Як наслідок відбувся другий поділ Польщі 1793 року, де вона була поділена між Австрією та Росією.  Станіслав Потоцький через деякий час наклав на себе руки, бо Софія відкрито почала жити з його сином 22-х річним Юрієм Потоцьким, який був на 13 років її молодший. а потім вже Юрій Потоцький, ям ми зазначали,  безслідно зник десь у Парижі. У 1806-07-х роках,  в Санкт-Петербурзі, Софія наполегливо відстоювала вигідне для себе розподіл родинних багатств Потоцьких. У результаті вона стала власницею маєтків із десятками тисяч кріпаків. Ік і героїнею численних історій, правдивих і недуже.  І ще раз повторимо слова поета, що входив до її оточення:

"півсвіту - славить, півсвіту - заздрить" ...

Існує історія, що ґрунтується на розповіді очевидця про спробу вкрасти намисто прекрасної Софії. У 1804 році, у кімнаті Тульчинського палацу родини Потоцьких,  гості роздивлялись намисто Графині, що складалось зі 100 перлин, кожна розміром у стиглу вишню, і кожна вартістю в 400 дукатів золотом.  Гості його роздивлятись предавали із рук в руки,  і тут воно зникло. Всі подумали на відомого шулера Игнация Чадкевича, але він зразу почав запевняти “що цього разу не він” і тренованим оком окинувши гостей вказав на того в чий кішені воно лежало. І намисто за годину вже прикрашало шию Софії як нівчому не бувало. 
    Питання, що робив відомий шулер в оточенні графині. Справа в тому що у неї був особистий двір, який часто проводив вечори за грою в "Фараона" де програвалися і вигравалися суми і маєтки всі разом еквівалентні розміру сусідніх держав. А свій шулер, завжди упізнає чужих. Що як показала практика, в реальності і сталося. Адже у Агати Крісті і Шерлока Холмса це розслідування зайняло б сотні сторінок. А шулер вирішив питання за хвилину.

 

 

Читайте також: