Ратуша

 

    У центрі старого міста Кам'янця-Подільського розташована "Ратуша". Або міський (польський) магістрат. Складається з двох частин — двоповерхової будівлі (власне, це і є ратуша — будинок ради) і вартової чотиригранної вежі, з куполом і шпилем. У підвалі збереглися підземні ходи, що ведуть до прилеглих домініканського і францисканського костелів. Раніше вважалося, що ратуша була збудована в ХVI столітті. На даний момент деякі дослідники вважають що вона з'явилася в другій половині XIV століття. Слово Ратуша походить від нім. Rathaus — буквально "будинок ради", і запозичено через пол. ratusz. Пізніше будівлю перебудовували. За даними О. Пламеницької, спочатку вежа і будинок стояли окремо, і з часом їх об'єднали.

   Вежа ратуші є своєрідним геометричним центром всього старого міста: відстань від неї до трьох міських воріт однакова — 600 м (2000 футів). [2. с. 179] І для такого розташування є причини. Будівля ратуші є матеріальним свідченням існування в Кам'янці різновиду середньовічної системи міського права

Магдебурзьке право в Європі

   Справа в тому, що в середньовіччі з'являються цивільне, церковне і ленне право. [1. с. 174] Виникають системи міського права, наприклад любецьке і магдебурзьке. Любецьке право дуже поширилося в Північній Європі. У XII-XIII столітті в місті Магдебург виникає магдебурзьке право як система міського права, в якому закладалися основи міського самоврядування. Воно створювалося не шляхом статутів і систематизації, а записом рішень міської ради (шеффенского суду). Таке право отримало поширення в Центральній і Східній Німеччині, Чехії, Австрії, Польщі, на українських і литовських землях. [13. с. 269]

Засідання магістрату
Засідання магістрату

    Магдебурзьке право поширювалося в тому числі і німецькими колоністами, яких охоче брали багато міст. До середини XIV століття налічувалося не менше 400 міст, які використовували магдебурзьке право. [4. с. 17-19] У типовому випадку феодал дарував місту дане право, а вже після цього міську владу посилали в Магдебург, де готували нове видання діючих магдебурзьких законів і надсилали заявнику. [5. с. 353-354] У самому Магдебурзі ніколи не існувало кодексу міського права. Лише в 1568 р. міська рада публікує "Вількюр міста Магдебурга". Але це неповне зібрання правових постанов і вироків.

   У Німеччині з XVI століття роль магдебурзького права падає. З'являються юридичні факультети. Середньовічне право, яке не мало чітких юридичних понять і дотримувалось нечіткому правовому чуттю, витісняється науковим римським правом. Однак на східнослов'янських землях магдебурзьке право продовжує поширюватися в XVI-XVII століттях, що іноді пов'язують з тим, що слов'янське і німецьке право мало багато спільних рис. [4. с. 18-20] Любецьке право зберігало силу в Європі до XVIII століття. Цікаво, що окремі його принципи зберігалися аж до 1945 року.

Магдебурзьке право в Кам'янці-Подільському

   Спочатку на українських землях магдебурзьким правом користувалися виключно німецькі колоністи. Вищою інстанцією для вирішення суперечок був магістрат міста Магдебург.

    У XIV столітті литовські князі Коріатовичі заснували місто Кам'янець-Подільський. Князі хотіли заселити місто. У тому числі і за рахунок селян-втікачів. І вони надали Кам'янцю варіант магдебурзького права в 1374 році на 20 років. На думку дослідників, це був неповний варіант магдебурзького права. Цікаво, що документи підтверджують наявність в місті німецької громади. Так що, можливо, спершу в Кам'янці-Подільському магдебурзьке право могла мати тільки німецька громада.  

Ратуша на гравюре
Ратуша на гравюре

    Під час литовсько-польської війни за Поділля місто в 1434 році остаточно перейшов під владу Польщі, але ще до цього

в 1432 році отримало від короля Владислава Ягайла німецьке (магдебурзьке) право. Це був польський варіант магдебурзького права, де війта (голову громади) призначав король. Посада передавалася у спадщину. І вища інстанція для вирішення суперечок не Магдебург, а Польща. У 1365 року в Кракові була створена вища апеляційна інстанція як вищий суд німецького права. Звернення в Магдебург були заборонені. [6 с. 181, 11 с.121-122]

   Громада була безпосередньо залежна від державної влади, кодекси отримувала від польських юристів. І власне це була польська централізована юридична система. Привілей "магдебурзького права" означав, що король скасовує "всі інші права польські, литовські і російські і всі інші звичаї, які були б не згодні з правом німецьким магдебурзьким" [7. с. 212] Схоже, що йдеться про варіант магдебурзького права. Своєрідній половинній тоталітарній моделі, яка пізніше обережно і повільно еволюціонувала в часі в бік появи реальних механізмів самоврядування.

    Необхідно зауважити, що спочатку користуватися "магдебурзьким правом" в польських містах могли тільки католики і в Кам'янці, і у Львові. А права православного, русинського населення були істотно обмежені і селитися воно було повинно окремо. [6. с. 212] Також "магдебурзьке право" не поширювалося на єврейське населення.Цікаво, що перша грамота Коріатовичів 1374 року послужила відправною точкою виникнення прав. І в XVII — XVIII століттях містяни Кам'янець-Подільського в боротьбі з магістратом і в суперечках з воєводами посилалися на грамоту Коріатовичів 1374 року і навіть вимагали, щоб бургомістри присягали на ній [8. с. 213]

    У королівському декреті 1460 року зафіксовано, що польська громада на цей час вже мала площу (ринок), квартали, магістрат, відповідне судочинство, купців, ремісників, храми та інше.

Структура магістрату

   Магістрат складався з Лави та Ради. Спочатку, Лава мала більше значення, в її руках були зосереджені всі головні управлінські важелі. Лаву очолював війт, який був головною посадовою особою в магістраті. А до Ради входили радники (райці, консули) і його очолював бургомістр. Посада бургомістра була ротаційною і він змінювався кожні 3-4 місяці. Раз в тиждень, а при необхідності і частіше, бургомістр і райці збиралися в Ратуші для обговорення важливих для життя міста питань: регулювання доходів і витрат, цехової діяльності, порядку торгівлі. Крім того, бургомістр і райці стежили за вагами і заходами, захищали права сиріт та вдів, забороняли шкідливі гри (карти і кості) [9. с. 4].

Староста
Староста-Війт (ВКЛ)

   Та насправді, війт в Кам'янці до середини XVI століття представляв ще й адміністративну владу, визнавався головною посадовою особою польської громади. Він очолював Лаву, був постійним членом Ради, приймав присягу від бажаючих оселитися, відповідав за оборону території громади та громадський порядок, за належні санітарні норми і протипожежну безпеку тощо. Війта призначав князь або король і його посада переходила у спадок, але з кінця XVI ст. війтів стали вибирати. У кам'янецьких актах війти польської громади найчастіше називалися терміном "німецький війт". [10. с. 34].

    Функції війта не були чітко визначені і часто перепліталися з функціями бурмістра. Ці розбіжності були вирішені в 1596 році, коли Лава і Рада польського магістрату звернулися до вищої інстанції — Львівського магістрату з питань щодо їх функцій. І отримали таку вказівку: "Першість і переваги ... має проконсул (бургомістр), наділений урядовою владою; управління містом належить йому і всьому магістрату, а не війта, який тому і називається не ректором міста, а тільки суддею". [10. с. 35]. Мабуть, з цього часу функції війта були обмежені. І змістилися більше як до глави кримінального суду – Лави.

Функції магістрату

   Магістрат, як колегіальний орган, володів майном громади, роздавав землі, укладав контракти на оренду доходів і общинного майна, затверджував угоди, здійснював різні витрати, міг бути ініціатором створення цехів і т.д. Періодично Рада звітувала перед громадою. На Раду можна було поскаржитися війту, а на війта – князю або королю. [10. с. 35]]

    Важливо розуміти, що тільки містяни підлягали юрисдикції магістрату, а ті з них, хто жив на землі замковій або єпископській, ті уже їй не підлягали. У багатьох містах церкві і феодалам належало 50 і більше відсотків міської власності. Земля церкви управлялася церковним правом, земля феодалів — ленним.

   У XV столітті в Кам'янці існувало три національні громади: руська, польська і вірменська. Загальне населення міста становило: 7 тис. русинів, 3 тис. поляків і 300 вірменських сімей. Магдебурзьке право у 1491 році було надано русинській громаді, яке кілька разів підтверджувалася польськими королями. Першим обраним війтом руської громади став Микола з Пястриць. Вірменська громада завдяки значним послугам польському трону у вигляді грошей, отримала самостійну юрисдикцію в 1496 році [12, с. 67]. Пізніше руський магістрат було ліквідовано і об'єднано з польським. У 1831 році указом царя Миколи I було скасовано магдебурзьке право по всій Україні, крім Києва, де воно зберігалося до 1835.

Післямова

    На даний момент будівля ратуші є одним із свідчень існування в місті середньовічної системи міського права. Вона сприяла розвитку торгівлі та ремесел, та економіки загалом. Місто було багатим і впливовим. За фактом було третім за значенням містом на українських землях після Києва та Львова. Кам'янецькі купці проводили великі торгові операції. У місті існували численні добре організовані гільдії. І ефективність роботи міської системи була наслідком існування норм магдебурзького права.

Список використаної літератури:

  1. Заветный С. А. Средневековое право: традиции и новации в управлении обществом. Філософія спілкування : Філософія, Психологія, Соціальна комунікація. 2015. № 8. С. 173-180.
  2. Пламеницька О. Castrum Camenecensis. Фортеця Кам’янець : (пізньо античний – ранньомодерний час) / Ольга Пламеницька. – Кам’янець-Подільський: ФОП Сисин О.В., 2012. – 672 с. : іл.
  3. Владимирский-Буданов Михаил Флегонтович Немецкое право в Польше и Литве. – 1868. – 308 с.
  4. Рогачевский А. Л. Меч Роланда: Правовые взгляды немецких горожан XIII-XVII вв. СПб.: Издательство С.-Петербургского университета, 1996. - 156 с.
  5. Берман Г.Дж. Западная традиция права: эпоха формирования / Пер. с англ. – 2-е изд. – М.: Изд-во МГУ: Издательская группа ИНФРА-М-НОРМА, 1998.
  6. Галямичев А. Н. О причинах широкого распространения магдебургского городского права в странах Центральной и Восточной Европы/ Известия Сарат. университета. Серия «История. Международные отношения». 2019, Т. 19, вып. 2. 
  7. Історія держави і права України: Підручник. – У 2-х т. / За ред. В.Я.Тація, А.Й.Рогожина. – Том. 1. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2000. – С. 212
  8. Молчановский Н. Очерк известий о Подольской земле до 1434 года. — К., 1885. 
  9. І.Вінюкова В. Кам'янець-Подільський і Магдебурзьке право// Кам'янець-Подільський вісник. - 2005. - №20
  10. Крамар С. І. Органи самоврядування та судочинства польської громади міста Кам’янець на Поділлі (XV–XVIII ст.ст.) / С. І. Крамар // Університетські наукові записки. - 2014. - № 1.
  11. Бардах Ю., Леснодорский Б., Пиетрчак М. История государства и права Польши. М., 1980.
  12. Головко С. Г. Магдебурзьке право як система міського самоврядування (на прикладі міста Камянця-Подільського) / С. Г. Головко, Я. В. Чайка // Юридичний вісник. Повітряне і космічне право. - 2008. - № 3. - С. 65-68
  13. Омельченко О.А. Всеобщая история государства и права. Том 1. М., 2000. Т.1 - 528с,
  14. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР; (Ил. справ.-каталог). В 4-х т./ Гл. Редкол.: Н. Л. Жариков (гл. ред.) и др.- К.: Будівельник, 1983-1986.

Вверх